A- A A+

Момот Павло Мусійович

    Народився 22 квітня 1927 р. в с. Верблюжка Новгородківського району в селянській родині. Дітей в родині всього було чотири: два хлопчики та дві дівчинки. Батько помер під час голодомору в 1933 р. Поховали його в кінці городу, а після війни перезахоронили на сільському кладовищі. В роки окупації працював у громадському дворі нарізних сільськогосподарських роботах. Після звільнення с. Верблюжка радянськими військами навчався на курсах мінерів в м. Долинська, після закінчення яких був задіяний в розміновуванні полів від Новгородки до Куцівки. З 08 серпня 1944 року був призваний в діючу армію. Закінчив снайперську школу. З квітня 1945 року по грудень 1947 року проходив службу в Радянській Армії.

Детальніше: Момот Павло Мусійович

Бондаренко Микола Семенович

Людина дивовижної скромності, високого громадянського обов’язку і неймовірної енергії. Микола Семенович народився 05 січня 1932 року в с. Верблюжці Новгородківського району Кіровоградської області в селянській сім’ї. Закінчивши 7 класів місцевої школи, вступив до Кіровоградського будівельного технікуму, де навчався з перервою на період строкової служби в армії до 1956 року. Після закінчення технікуму, як молодий спеціаліст, був направлений на роботу майстром Пензенського заводу хімічного машинобудування «Хіммаш».

Детальніше: Бондаренко Микола Семенович

Тетяна Іванівна Марущак

Тетяна Іванівна Марущак, 3 березня 1936 року народження. Орденоносці, Герої Праці радянської доби… Як несхожі вони на сучасних номінантів та лауреатів усіляких конкурсів на зразок «Людина року». То була генерація людей особливої закваски. Праця була їх сутністю, їх існуванням, змістом їх життя.

Детальніше: Тетяна Іванівна Марущак

Григорій Іванович Бельдеман

Народився 6 жовтня 1939 р. в сім'ї колгоспниці та службовця. Мати одна виховувала дитину — батько залишив сім'ю в 1941 р. Хлопець навчався в школі лише на «відмінно». Та щоб здобувати освіту в старших класах, потрібно було платити, а статки сім'ї цього не дозволяли. Один рік, щоб оплатити навчання здібного хлопця, гроші зібрали жителі вулиці Жданова (нині вулиця Миру), де мешкала його сім'я. Юнак дуже соромився цього і наступного 1954 р. залишив школу та вступив до сільськогосподарського технікуму в с. Новгородці (згодом перевели в Бобринець). Закінчивши в 1958 році технікум за спеціальністю молодшого агронома, рік працював обліковцем, а потім бригадиром комплексної бригади колгоспу імені Леніна (1960-1964рр.). В 1965 році закінчив заочно Українську сільськогосподарську академію в місті Києві, здобувши спеціальність вченого агронома. Працював агрономом по вирощуванню гібридного насіння кукурудзи (1964-1967 рр.), заступником голови колгоспу та секретарем парторганізації (1967-1969рр.), інструктором оргвідділу райкому компартії України (1969-1971 рр.). Після смерті голови колгоспу імені Леніна Івана Григоровича Кімлача делегації колгоспників почали звертатися в райкомпартії з проханням повернути Григорія Івановича Бельдемана в колгосп. Бюро райкому партії запропонувало Григорію Івановичу очолити колгосп, але той відмовився, мотивуючи тим, що має м'який характер і не зможе керувати великим господарством.

Детальніше: Григорій Іванович Бельдеман

Присвячується 100-річчю з дня народження Павла Федосійовича Козуля

Про улюбленого директора

Я переступила поріг моєї рідної школи в 1969 році, де мене привітно зустріли перші вчителі — Валентина Андріївна Самарська та Ніна Яківна Міщенко (нині покійна), а також директор навчального закладу, справедливий і спокійний, врівноважений і добрий — Павло Федосійович. З першого знайомства зі школою почалися навчальні будні – написання перших літер і цифр, читання букварика, вивчення віршів та пісень. Та найбільше з навчання в молодших класах мені запам’ятався живий куток, в якому проживали співучі пташки, білка в колесі, черепаха, в акваріумі рибки різних видів. Для нас це було щось нове, незнане і чарівне, тому кожної перерви ми бігали туди любуватися живими істотами, годувати їх.

Детальніше: Присвячується 100-річчю з дня народження Павла Федосійовича Козуля