A- A A+

Інформація про район

ЗАГАЛЬНА   ХАРАКТЕРИСТИКА  РАЙОНУ

 

Новгородківський район утворено в 1936 році. У 1962 році його було ліквідовано та приєднано до Кіровоградського та Долинського районів Кіровоградської області. В 1965 році район було поновлено.

 

Район розташований в південно-східній частині Кіровоградської області .

 Територія району межує на півночі зі Знам”янським та Олександрійським районами, на сході – з Петрівським районом, на півдні – з Долинським районом, а на заході -  з Компаніївським та Кіровоградським районами Кіровоградської області.

 Його територія становить 1 тис. кв. км. В адміністративному відношенні район поділено на одну селищну та 10 сільських рад, які об”єднують 27 населених пунктів, один з яких – селище міського типу.

 Новгородківський район знаходиться в східній частині Кіровоградської області та входить до третьої  південно-східної степової зони Кіровоградської області. Рельєф району являє собою підвищену хвилясту рівнину, яка сильно унизана річковими долинами та багато чисельними балками та ярами. В долинах річок та глибоких балок виходять на поверхню кристалічні породи, які місцями утворюють скельні береги. Територія Новгородківського району пронизана рядом річок та джерел басейну річки Південний Буг. Найбільш значними з них є річки Інгул і Кам”янка.

 На території  Новгородківського району з мінерально-сировинних ресурсів є граніти, суглинки, піски та частково буре вугілля.

 В якості будівельного каміння використовуються докембрійські кристалічні породи графітів  та гнейси, виходи яких на поверхню спостерігаються в долинах річок та глибоких ярах. Крім того, поширені покрівні лісовидні суглинки та червоно-бурі  глини, які є сировиною для виробництва цегли та черепиці. Поблизу смт Новгородки є радонові води , на базі яких функціонує завод мінеральних вод. Поклади бурого вугілля та графіту не значні і промисловій обробці не підлягають.

 В районі є заповідне урочище місцевого значення "Терник”, ботанічні заказники місцевого значення "Білопіль”, "Волова балка”, "Квітуча балка” та ботанічний заказник загальнодержавного значення "Шурхи”

 Заповідне урочище місцевого значення "Терник” площею 73,2 га розташоване за 2 км від південно-східної околиці смт Новгородка. На степових ділянках  в значній кількості зростає цінна лікарська рослина цмин пісковий. Виявлено три види рослин, занесених до Червоної Книга України – астрагал шерстистоквітковий , ковила волосиста , волошка руська. Заліснена частина балки представлена середньовіковим дубовим лісом із кленом польовим та татарським, в”язом гладким, тополею чорною. В урочищі знайдено 2 види метеликів, занесених до Червоної Книги України – брожника молочного південного та махагона.

 Ботанічний заказник місцевого значення "Білопіль” площею 53,5 га розміщений за 1,5 км від села Білопіль Новгородківського району. Розташований на балці з пологими схилами зарослими лісовими масивами та чагарниками. Ростуть дуб, в”яз, клен гостролистий, липа, біла акація, глід колючий, бузина чорна, ліщина звичайна та інші дерева, чагарники.

 З трав”янистої рослинності ростуть: чистотіл звичайний, конвалія травнева, звіробій звичайний, горицвіт весняний, сон-трава лучна, ромашка лікарська та багато інших. На території заказника та навколо нього проживають косулі, дикі кабани, лисиці, зайці.

 Ботанічний заказник місцевого значення "Волова балка”, площею 63,3 га , розташований на околиці села Спільне  Новгородківського району. "Волова балка” створена з метою збереження у природному стані типових ландшафтів степового краю з рідкісним складом рослинного і тваринного світу.

 Ботанічний заказник загальнодержавного значення "Шурхи”, площею 38,3 га, створений з метою збереження у природному стані та охорони умов відновлення рідкісних степових угрупувань. Заказник розташований в балці з пологими схилами, з виходом на поверхню каменю. Вся балка вкрита чагарниками та різноманітною трав”яною рослинністю. Тут зустрічається ковила Лессінга , ковила волосиста, волошка руська, півники понтійські, які занесені до Червоної Книги України.

 З пам”ятників  археології на території району є частина курганів і могильників, які вивчаються і оберігаються.

 В районі встановлено пам”ятники  воїнам Великої Вітчизняної війни, які полягли в боях за звільнення населених пунктів від фашистських загарбників.

 Серед архітектурних пам”яток на території району є дві пам”ятки місцевого значення: учбовий корпус державного професійно-технічного училища № 36 та частина учбового приміщення загальноосвітньої школи села Спасове.

 

ВІДОМОСТІ  ПРО  РАЙОННИЙ  ЦЕНТР

Районним центром Новгородківського району є смт Новгородка.

 Час виникнення Новгородки припадає на другу половину 18 століття.

 Його історична хронологія починається з 1770 року. Тоді цей населений пункт був хутором Куцівка, заснований козаком Куцим, а в 1822 році названий селом Новгородка на честь Новгородського полку, що тут квартирував. Жителі – вихідці з Полтавської губернії. Це було військове поселення . Після ліквідації військових поселень Новгородка – державне село , яке в 1860  році дістало статус містечка і стало центром волості. Східну околицю Новгородки, де розміщувався  Новгородський полк, жителі селища і тепер називають "штабом” , а заглибину річки Кам”янки, де стояла лазня для військових  - "банею”. Землі Новгородки входили до складу Запорізької Січі . Українське козацтво давало гідну відсіч напасникам. Сюди тікали селяни, біднота від  поневолень. Після ліквідації Запорізької Січі  Новгородка стала військовим  поселенням. Селяни обробляли землю  і відбували військову муштру.

 На початок 19 століття Новгородка була вже великим поселенням, що розміщувалося на берегах річки Кам”янки та на схилах балок Тернової та Котенкової. Простягалася Новгородка на 10 верств у довжину. Містечко хоч і було волосним центром, мало убогий вигляд . Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом . Лише наприкінці дев”яностих років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році – лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так під час епідемії дизентерії  і скарлатини  в 1899 року загинуло 11%  населення, з кожних 100 новонароджених помирало 40. У 1873 році відкрилася земська школа, згодом – 2 церковно - парафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них – 42 жінки.

 На початку лютого 1918 року в містечку встановлено владу Рад. Було створено вол ревком, який почав розподіляти поміщицьку землю. Але в березні ця робота була перервана австро-німецькими загарбниками. В листопаді 1918 року кайзерівські війська залишили містечко, але владу захопили петлюрівці. Після їх вигнання в лютому наступного року в Новгородці відновлено радянську владу. В серпні 1919 року сюди вдерлися денікінці, які вбивали і грабували населення. На початку 1920 року регулярні частини Червоної Армії  вели під Новгородкою  жорстокі бої з відступаючими денікінськими бандами. В кінці січня 1920 року Новгородку визволено.

 Після закінчення громадянської війни трудящі Новгородки приступили до відродження господарства.

 В перші дні Великої Вітчизняної війни сотні новгородківців стали на захист Батьківщини.  7 серпня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до Новгородки. Вони розстріляли 32 радянських активістів, вивезли до Німеччини  понад 400 юнаків і дівчат, грабували населення. Під час Великої Вітчизняної війни 1280 жителів села зі зброєю в руках захищали Вітчизну від німецько – фашистських загарбників. 565 новгородківців загинули на полі бою. В боях  за Новгородку загинули 1720 радянських бійців і офіцерів. 10 березня 1944 року Новгородка була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Відступаючи  з села, ворог залишив після себе руїни і згарища. Були знищені школи, громадські будівлі, приміщення сільськогосподарського технікуму, житлові будинки, міст на шляху Кіровоград-Кривий Ріг. У таких важких умовах починалася відбудова села. Будувалися заклади освіти, культури. Було побудовано молокозавод, завод мінеральних вод, будувалися житлові будинки. Значна увага приділялася розвитку сільського господарства.

 З пам”ятників  археології на території смт Новгородка  є частина курганів та могильників, що є історичними пам”ятниками археології і культури, які оберігаються і вивчаються.

 З пам”ятників історії є пам”ятники воїнам Великої Вітчизняної війни, які загинули в 1943-1944 роках за визволення селища.

 Серед архітектурних пам”яток на території смт Новгородка є пам”ятка місцевого значення – учбовий корпус державного професійно-технічного училища № 36. 

 Смт  Новгородка знаходиться  в долині річки Кам”янки. В географічному відношенні селище відноситься до Придніпровської височини і являє собою денудировану рівнину.

 Селище знаходиться за 37 км на південний схід від міста Кіровограда та за 13 км від залізничної станції Куцівка.

 В селищі діє автобусний парк, який забезпечує зв”язок з обласним центром    м. Кіровоград  та між населеними пунктами району. Селище розташоване на трасі державного значення. І завдяки транзитному автобусному сполученню смт Новгородка має зв”язок з такими великими містами як Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Вінниця, Умань, Котовськ, Ялта. Міського транспорту в селищі немає.

ВІДОМОСТІ  ПРО  ВИДАТНИХ  УРОДЖЕНЦІВ  РАЙОНУ

 

В роки Великої Вітчизняної війни уродженці району Т.Х.Уманський, О.І.Труд, І.С. Кравцов, Д.І. Семенов, М.Т. Невпряга , І.О. Кобилянський, О.В. Кравченко удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

 Протягом багатьох років на території смт Новгородка жив і працював Козуль Павло Федосійович – колишній директор Новгородківської загальноосвітньої школи № 2, учасник Великої Вітчизняної війни , нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, багатьма медалями, відмінник народної освіти, Заслужений вчитель УРСР.

Уродженець Новгородки Дмитро Іванович Панченко став невропатологом, заслуженим діячем науки УРСР, професором.

 В селищі жила і працювала Герой Соціалістичної Праці , завідуюча молочнотоварною фермою Дмитровська Катерина Петрівна .

 Уродженець села Ольгівка Тарасівської сільської ради Доломан Євмен Михайлович – учасник Великої Вітчизняної війни, письменник .

 У селі Митрофанівка  народився російський радянський письменник Т.П. Андрейкович, автор повісті "Подвиг села”, яка розповідає про життя села Митрофанівки у роки  Великої Вітчизняної війни.

 Уродженцями села Верблюжка Новгородківського району є П.Д. Малий – кандидат філологічних наук та І.О.Жолдак – український радянський поет.

Батьківщина високо оцінила працю завідуючої молочнотоварною фермою з селища Новгородка Дмитровської Катерини Петрівни та бригадира свинокомплексу села Білозерне Ткаченко Галини Іванівни – їм було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

 Вихідці з району академік, ректор Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченко В.В.Скопенко, доктори наук Б.Д.Малий і Г.Г.Харута, колишні Міністр харчової промисловості УРСР   І.К. Сиволап,   Міністр сільського господарства УРСР, а згодом, заступник голови Верховної Ради УРСР  П.Л. Погребняк.

 Наш співучий степовий край прославили народні артисти Станіслав Гнатович Сумський та Анатолій Анатолійович Рожко. Солістка, автор та виконавець власних пісень Анастасія Баланенко. Добре знаний на Кіровоградщині та за її межами народний аматорський фольклорний ансамбль "Чарівниці” з села Петрокорбівки.

Проживає в районі і плідно працює член Спілки письменників України Катерина Георгіївна Горчар.