A- A A+

Поповнив ряди небесного війська

   Не відійшовши від недавно оплакуваної втрати — смерті Володимира Генича, в минулу п’ятницю жителі Верблюжки та Новгородківщини попрощалися з уродженцем села, воїном-захисником Антоном Самохіним. За злим вироком долі Антон опинився в тому злощасному військовому літаку, який заходив на посадку в Луганському аеродромі і був збитий бойовиками із зенітно-ракетного комплексу 13 червня. У переддень похоронів Антона Самохіна минули сороковини з дня цієї страшної трагедії і душа хлопця повернулася спочивати на рідну верблюзьку землю.

   Десятки односельців, однокласники і вчителі Верблюзького НВК та Криворізької ЗШ №29, однокурсники, друзі та бойові побратими з 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, сусіди та родичі, керівництво району, сільські голови та жителі навколишніх сіл прийшли з живими квітами і траурними вінками до приміщення місцевої школи, щоб віддати останню шану порядному і доброму юнакові, хорошому другу і товаришеві, воїну-герою Антону Самохіну.

   Слова співчуття близьким і рідним — прийомним батькам Сергію Олександровичу і Вікторії Борисівні Луньовим, братам Руслану і Сергію, коханій Даші з приводу тяжкої втрати на траурному мітингу висловили: заступник голови обласної державної адміністрації Віта Атаманчук, голова районної ради Олександр Горбенко, сільський голова Любов Кулик, військовий комісар Долинсько-Новгородківського комісаріату Олег Кононюк, представник військового комісаріату міста Кривий Ріг Олексій Щербина.

   Голова районної ради Олександр Горбенко передав щирі співчуття рідним загиблого воїна від голови обласної ради Олександра Чорноіваненка, голови обласної державної адміністрації Олександра Петіка, голови районної державної адміністрації Андрія Кочерги. За його словами, Верблюжка проводжає в останню путь кращого з кращих, того, хто ціною свого власного життя беріг для нас мир і спокій.

   Похоронили Антона Самохіна з військовими почестями під військовий салют біля сільської братської могили, поруч з двоюрідним братом воїном-захисником Володимиром Генічем та воїнами, які полягли, захищаючи рідну землю від окупантів.

   В народі говорять, що коли народжується людина — на небі спалахує нова зірка, коли вона покидає цей світ — ця зірка згасає. На жаль, зірка Антона згасла невиправдано передчасно. Життя, яке він прожив, було одночасно складним і яскравим. Вболіваючи за свою  Батьківщину, за рідну Верблюжку, за свою землю всім серцем і думками, він навічно повернувся спочивати сюди. Пам’ять про молодого героя житиме вічно в наших серцях. Рішенням сесії Верблюзької сільської ради вулицю Фурманова в селі Верблюжка перейменовано на вулицю Антона Самохіна.